коли ти вдягаєш осінь в свій плетений сірий светер
коли заплітаєш в коси велику китайську спицю
в вікні виглядаєш щоранку брудне перемерзле небо
сідаєш на дно кімнати закутуєш час в спідницю
коли ти сидиш і плачеш я хочу тебе збудити
торкнути краєчком хмари вологі сумні очі
налити тобі шклянку вина щоби день запити
і тіло закутане в руки просто віддати ночі
коли ти вигулюєш зорі чи пестиш пучками пальців
щетину мого волосся я хочу тебе обняти
краї догорають в неба над містом боги гніздяться
я просто розсуну стіни і буду тебе чекати...

 
Роман Малко "ШКІЦИ (з натури). Поезії" ("Смолоскип")